Гномик Моня

Жив на світі гномик,
Звали його Моня.
Зростом як мізинчик
Й неймовірний соня.
Соня … та том у що спав
Зранку й по обіді.
Молочком із медом
Любив він поснідать.
Чашечку помиє,
Підіб'є перину.
Ляже й далі собі спить
Як мала дитина.
Те що спав він увесь день,
Йому не мішало
Творити дива всілякі,
Справ було чимало.
І на справі лиш хороші
Не потрібні Моні гроші.
Дива творить задарма
Серцем, сповненим добра.
Наведе порядок всюди,
Привітатись не забуде.
Він розумний і кмітливий,
Він веселий і сміливий,
Він і друг і чарівник,
Він чудовий садівник.
Де він ніжками ступає -
Квіти миттю розквітають.
Все у цього Моні є,
Він сюрпризи роздає.
А приходить у ночі
Крізь шпариночку в вікні.
Пробирається в оселі,
Торбу тягне на собі.
Все ретельно він оцінить,
Що потрібно саме вам.
Нумо в торбі щось шукати
Щоб таке подарувати…
Шарудить, а ви спите,
Він вас вкриє підійде.
І тихенько прошепоче
- Щастя, бачу, сім'я хоче.
І ось так і день по дні,
І у будні й в вихідні
Моня всім допомагає,
Бо він добре серце має.