Поетам
Йдучи дорогою, в яку вплелися тисячі доріг,
Дійдеш в той дім, на заповітний той поріг,
Почуєш довгожданне серцю слово.
Не випадково доля зводить нас:
Звучанням струн душі в аккордах десь співзвучних
І в творенні словесних образів, як стріли, влучних,
Красою слова милуванням повсякчас.
Природа наша - поетична, неповторна,
Краси такої ж прагне від людей,
Відкритих в небо вікон і дверей,
Від серця повноти лилось щоб слово чудотворне.
Нічого в світі не буває випадково.
І навіть день, коли ми всі прийшли в цей зал
Поспілкуватись, іменинників піднять на п'єдестал -
Сьогодні Свято Віщого Благого слова.
(За давньою Авестійською традицією)
07.02.2020
Свидетельство о публикации №120020807129