Схилилось щось важке над нами,
свинцеве начебто рядно,
мов стоїмо ми біля брами,
що вже зачинена давно.
Ніхто нам браму не відчинить,
бо дівся ключ не знаєм де,
тому дурепи з нами чинять,
що їм у голову збреде.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Важке схилилося край неба,
вітри над нами дмуть старі.
Міркуєм, може, так і треба,
коли… нема поводирів?
Брама
© Copyright: Юрий Ош, 2020
Свидетельство о публикации №120020706707
Свидетельство о публикации №120020706707
Рецензии