Укра нське село

Якось з дружиною приїхав до села,
В селі тім мешкала її стара бабуся.
В таких місцях раніш ніколи не бував,
І вже тепер туди не повернуся.

Давно пішла старенька із життя,
Давно вже ні до кого їхати дружині,
Сумне і трохи гіркувате почуття,
У нашім серці відчувається і нині.

Які місця, яка краса отам сільська,
На справжній, на центральній Україні,
В колодязях кришталь а не вода,
І люди в селах тих до всіх привітні.

Сільські подвір'я там не мають огорож,
І хати люди на замки не зачиняють,
І там немає з лиходіїв нікого,
І всі в селі з давних давен сусідів знають.

А вісті швидко розповсюджуються там,
Всі добре знають хто до кого їде в гості,
Як відповів на привітання, що сказав,
Буквально всі: і малі діти, і дорослі.

Але в селі дитячий гомін рідкість вже,
Село старіє, молодь в місто подалася,
І всім в державі ніби байдуже,
Скоріше б влада за проблеми ці взялася.

Моя дружина, як дитиною була,
У гості влітку до бабусі приїжджала,
Розповідала, як з ставка біля села,
Гусей бабусиних, якось додому гнала

А ті злетіли, та від неї утікли,
В сльозах малеча і прибігла на подвір'я,
А гуси вдома, там де кури і качки,
Гогочуть важно і дзьобами чистять пір'я.

І як корову зустрічала в вечорі,
Для неї яблуко в малій руці тримала,
Як тільки стадо до села підігнали,
Сама корова на подвір'я спрямувала.

Та йде до неї, щоб гостинця з рук взяла,
А їй, маленькій, дуже моторошно стало,
Здавалась їй корова більша за слона,
Та й геть побігла, щоб її не забодала.

А в літній кухні – цегляна велика піч,
В якій бабуся хліб із жита випікала,
Високі зорі світять з неба в темну ніч
І їх мала дитина також рахувала.

Яскраві спогади залишило село,
Але питання про село стоїть окремо
Пересихає те життєве джерело,
І в Україні, звісно, є проблема.