Не приручай мене в солодку мить...
Ти не моя. Але ж я все ж щасливий,
Ловлю твій погляд млявий мимохіть
І губ твоїх той шепіт неквапливий.
Твій сум очей залишить слід тонкий
Десь у душі. Хай то лише уяви,
І пройде хай колись, як буревій,
Все те, що ми коханням називали -
Не обіцяй і, точно, не клянись,
Всі клятви легко змиються сльозами...
Все те, що нам залишилось - ця Вись,
Застигла десь у нас над головами.
Але і тут, у прірви на краю,
Теплом тонким твоїх долонь зігрітий,
Я серцем кожну мить боготворю...
І часу відчуття цього не змити.
Не приручай мене в солодку мить
© Copyright: Павел Тесленко, 2020
Свидетельство о публикации №120020308680
Свидетельство о публикации №120020308680
Рецензии