***

Виталий КРИКУНЕНКО

ПРЕДЛАГАЮ ТЕКСТЫ НА ЯЗЫКЕ ОРИГИНАЛА (УКРАИНСКИЙ)
И В РУССКОМ ПЕРЕВОДЕ

ГОТОВ РАССМОТРЕТЬ ПРЕДЛОЖЕНИЯ О ВЗАИМНОМ ПЕРЕВОДЕ (С РУССКОГО НА УКРАИНСКИЙ И НАОБОРОТ)

МІЙ ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ

На тій війні, де я живим зоставсь,
У тім бою, де батькова атака, —
В окопчику мій корінь окопавсь,
І я росту — від глини аж до птаха

Вже в моїй кроні дихають пісні.
Життя моє вже вище бомбовозів.
Мій день народження — найперший по війні.
9 травня! Сонце на порозі —

Отак засяли в батька ордени.
Отак у мами сльози засвітились.
Вони мене чекали із війни,
Хоч я, мале, іще не народилось.

…То ж мною батько у землянці снив
І, зранений, у лазареті марив.
Ми — відвойовані, рожденні по війні.
І в пам`яті — не фейєрверк. Пожари.

День рождения

На той войне, где я живым остался,
В бою, где мой отец бежал в атаке, —
Под пулями мой корень окопался,
И вот расту я — от земли до птахи.

Уже и песня дышит в моей кроне,
И жизнь моя — превыше бомбовозов.
Я в день рожденья кланяюсь героям.
Май. День девятый. Солнце. Радость. Слезы.

Как взор слезой у матери светился,
Как у отца сияли ордена.
Так долго ждать пришлось им. Шла война,
Лишь много позже, позже я родился.

И пусть не шли над мною смертной тенью
Армады мессершмиттов, танки Паулюса.
Я помню, как светал мой день рожденья:
В окопчике мой корень окопался...

***
Солдати повертаються з війни.
Без них повиростали вже сини.
Посивіли дружини Ярославни.
Солдати повертаються з війни.

Вони не воскресали, бо не мертві.
На грудях — шрами а чи ордени.
Солдати повертаються з війни.
Приходять і стають на постаменти.

І люди не питають, хто вони.
Бо цілі села імена їх носять.
Їх родичі тут жнуть, літають в космос...
Солдати повертаються з війни.

***
Солдаты возвращаются с войны.
Взрослели сыновья, их поджидая.
Их Ярославна встретила седая.
Солдаты возвращаются с войны.

Они об этом знали: смерти нет.
Болят их раны, светят ордена.
Они с тех пор, как кончилась война,
Приходят и встают на постамент.

Не спрашивают люди — кто они?
Их имена сейчас селенья носят.
Их родичи уже слетали в космос...
Солдаты возвращаются с войны…

***
Життя прожить — не поле перейти.
Народна мудрість.

Життя мов степ. В нім даль і давнина.
Оглянусь — б`ють хозарські в мене стріли...
Із днів боянових кровинка хоч одна
Зоріє ще в душі моїй і в тілі.

Спадковості насіння золоте!
І в сотім поколінні гейби жито —
Собою залишатись, а проте
Із себе виростати. Отже, й жити.

Життя моє. Ти — зоряний засів.
Я бачу крізь туманності космічні
Незнищені орбіти колосків...
Допоки хліб і степ, ми, друже, — вічні,

***
А жизнь — как степь.
В ней — даль сквозь времена.
Оглядываюсь — бьют стрелой хозары.
Кровинка дней Бояновых, она
Лучится в нас звездою и сказаньем.

Наследства золотые семена!
И в сотом поколенье сей пшеницу.
Собой на все останься времена,
И жизнь зерном взрастающим продлится.

О жизнь моя, ты — утренний засев.
И вижу я сквозь путь туманный, Млечный
Орбиты зёрен в тающей росе.
Земля и хлеб — мы с ними будем вечно.

МОВА МАМИНА

Василеві Бабенку

В тобі тривання мамине,
Мово.
Барвінок синьоокий
вичитує
трави клинопис
на крутосхилі
гробка.
Хрест
у зеніті.
Крапка жайвора.
Ніхто не перекреслить
речення небес,
Мову мамину.
Вона триватиме
у мовчанні трав,
у погляді барвінку,
в пучках
сліпоглухонімого
покоління мого.

Мова мамина

Василию  Бабенко

В тебе неизбывность мамина,
Мова моя.
Барвинок синеокий
вычитывает
клинопись травы
на крутом челе
холма.
Крест 
в зените.
Точка жаворонка.
Никто перечеркнуть не в силах
начертанное небесами —
Речь материнскую.
Она продолжится
в молчанье трав,
во взгляде барвинка,
в кончиках пальцев
слепоглухонемого
поколенья моего.

ІВРИТ

Інні Аронівні Шаргородській

Повертаються матері
Через тисячоліття.
Несуть на руках
Народи.

Мамо.
Я певен:
Ти також повернешся.
Історія — мачуха мого народу.
Лиш ти — рідна, Мово моя.

Иврит
Инне Ароновне Шаргородской

Возвращаются матери
Через тысячелетия.
Несут на руках
Народы.

Мама.
Я знаю:
Ты также вернешься.
История — мачеха моего народа.
И только ты — родная, Мова моя.

З`ЯВЛЕННЯ В ХАМОВНИКАХ

По дорозі
до храму
йдуть
матюкаються
«мать твою мать твою»
споминають
з неба дивиться
Мати Божа
Сином
затуляється

Явление в Хамовниках

По дороге
к храму
идут
матерятся
«мать твою мать твою»
поминают
с неба  смотрит
Матерь Божья
Сыном
заслоняется.

***
Мовчання на вустах як щит.
Душа ж ніколи не мовчить.

***
Молчанье на устах
что щит.
Душа ж вовеки
не молчит.

Переводы с украинского осуществил Арсений СТРУК

На фото автора: памятник воинам Советской Армии, погибшим при освобождении моего родного города Сумы от немецко-фашистских захватчиков. Монумент установлен на месте захоронения на центральном городском кладбище в 1970 г. На каменной стеле  имена погибших героев и строки тогдашнего студента-третьекурсника, старосты институтской литературной студии "Зажинок", победившего в творческом  конкурсе, проводимом городской властью к 25-летию  Победы в  Великой Отечественной войне:

В ПАМ`ЯТІ КАМЕНЮ,
В ПАМ`ЯТІ СЕРЦЯ
ЖОДНЕ З ІМЕН ЦИХ
ПОВІК НЕ ЗІТРЕТЬСЯ.

ВІЧНИЙ ВОГОНЬ -
ТО ЛЮБОВ ПЛОМЕНИСТА
ВДЯЧНИХ СУМЧАН
ДО ВИЗВОЛЬНИКІВ МІСТА.


Газовый источник вечного огня (у подножия монумента),
к сожалению, притушен, благодарная память моих земляков живёт и будет жить в сердцах поколений.

*************************

Прошу прощения!Сейчас  увидел сообщение, что снимок мой по  каким-то малопонятным для меня техн. причинам не смог выставиться на этот сайт, попробую опубликовать его на своей страничке в Фейсбуке