Полевой букет

     В.Саенко
Бреду неквапно полем навмання,
Вечірній гомін затихає в лузі.
Дарую квітку відголосу дня,
Що в ніч пеливається в натузі.

Але ще буде завтра! Буде ще!
Віддасть належне квітнучому лугу.
Проллється хмара рятівним дощем,
І змиє неба атласну попругу.

Коромислом веселка вигне міст,
Барвистими засяє кольорами.
І попливе ранковий баговіст,
Над нивами, садами і дворами.

Полями знов брестиме навмання,
Моє єство співатиме на злеті.
Знов кину квітку відголосу дня.
Їх так багато у моїм букеті.

***
Бреду по полю тихо в никуда.
Вечерний шум уже смолкает в луге.
Дарю цветок я отголоску дня,
Что в ночь переливается в натуге.

Но будет завтра! Будет, подождём!
Оттдаст, что надо и цветам, и лугу.
Прольётся свод спасительным дождём,
И смоет с неба атласа  подпругу.

И радуга дугою выгнет мост,
Цветными засияет полосами.
И поплывёт по утру благовест,
Над нивами, садами и лесами.

Полями вновь бреду я в никуда,
Всё существо моё поёт, как ветер.
Закату дня несу цветок я в дар,
Их очень много в полевом букете.