МОВА 2 - на укр. языке

                Нацист-запрОданець "модний"
                "Хазяїну" на догоду
                Штовхнути (людству на шкоду)
                Пнеться "СЛІВ УСПАДКОВАНИХ"
                Зректися загал народний.
                СЛІВ, на полотнах гаптованих
                Мовних, рІдних усім -
                Українцям, руським - в красі
                ВІД МАТЕРІ УСПАДКОВАНИХ -
                КІЇВСЬКОЇ РУСІ!
                Леонід Цлолаймс.

Схоже - вже осуд лунать на адресу став людям
(Чи не голОбильщина в СМІ і "збоку" якаясь?),
Хто у розмовах, у співах народних із суржиком дружить...
Ті дорікання ідуть... лиш в російських слів ріки,
Американських це, інших словес - не чіпа критиканство(!).
Шквал дорікань нерозумних добрОдіям тим заважає
Н а д т о, хто мову "москальську" красиву вивчає,
Й тим, "языкОм кто владеет", а хоче уміть й "по-хохляцки...",
Суміші слів тут ніяк "і конем не об'їдеш".
 
"Суржик суржику - рознь"*: з незнаннЯ є, базар-балаганний...,
А є ж свідомий: красиво збудований гарний і гожий.
Хто нерозсудливо, сліпо-задурено річ зневажає російську? -
Хай пригадає, подумає як українськая мова з'явилась.
З неба не впала, а... з суржику  н а в ' я з ь - ч у ж о г о  (в ту пору...),
"В біл-божий світ" вона випадком випливла і  п р и м у с о в о.
Плин "українських" - значний: дзьоб, цв'ях, цегла, цибуля... -
То з іноземних загарбників влито, в безвИхідь яремну...

Людям РусІ завойованим - нікуди бУло подітись:
В праці тяжкій під нагаєм, наказом, наглЯдом -
Суржик звучав, плив у рабстві, НЕ БУВ ДОБРОВІЛЬНИЙ.
Так заварилась новА річ (подібне текло - й з Білоруссю...),
Польським - "вкраїнським" - слівцем була названа: мова;
Що хоч й біднішою стала вона, особливо лексичо,
За материнську (мовляють: сестринськую - нині),
Та все ж вправнішою де в чому випадком  вийшла -
В справі сатири, наприклад (чим так скориставсь Котляревський!**).

Станція - в космос хиткий! І уже й двигунів не включає,
Маючи швидкість космічну, витає на власній орбіті,
Та до Планети рідненької тягнеться зАвжди і щиро.
Так і народ український (що б там не казав запродАнець...)
Все до сестер своїх кровних: до Білорусі й Росії
В першую чергу тяжіє, хоча й до рідні усіЄї -
Славних республік Радянських, устигла що з ними зріднитись.

Як тая птаха, що, з клімату змін історичних,
Змушена в вирій злетіти, а прагне у край свій вернутись,
У Батьківщину, у лоно - звідкіль вона родом.
Так українськая річ в розмаїття російської лине,
Тулиться - крил материнських, щоб разом летіть-розвиватись
І у хазяйських ділах, і в мистецтва привіллях.
Типам ніяким ніколи, шалено чи хитро,
Льоту того і ЄДНАННЯ ЛЮДЕЙ не спинити.

        ПРИМІТКИ: *Російськомовна фраза: "Суржик суржику - рознь"
        взята, для ритму, замість укр. задовгої, і, гОловне, порівняно
        незграбної: "Суржик до суржика не приходиться".
                **Разюча сатира поезії, в т. ч. української (Т. Шевченка,
        І. Котляревського, Л. Украінки, І. Франка...) відіграє значну роль
        в боротьбі проти здирників-поневолювачів. Ось лише краплина
        з цього художнього моря - з епізодів пекла "Енеїди":
                ...Багатим та скупим вливали
                Розпеченеє срібло в рот,
                А брехунів там заставляли
                Лизать гарячих сковород...