Вечер

   В.Саенко
Вечерній колір розчинився в гамах
І тишу ночі полонили звуки.
Зав'язли тіні у густих туманах,
В безмежний простір простягнувши руки.

З лиця тонке знімаю павутиння
І на твоїх затримуюся сходах.
Недолі чую заздрісне шипіння,
Затамувавши, передчасно, подих.

Моє терпіння до останку спите,
Усі слова лишились на папері.
В натхненій тиші пройденого літа,
В твій храм закритий відчиняю двері.

***
Вечерний свет весь растворился в гаммах
И ночи тишину заполнили вдруг звуки.
Завязли тени там, в густых туманах,
В простор безбрежный простирая руки.

С лица я тонкую снимаю паутину
И задержалась на твоих ступенях.
Вверху я слышу злостное шипение,
В предчувствии я затаю дыхание.

Моё терпение выпито до дна,
И все слова остались на бумаге.
Нас  вдохновила лета тишина,
В твой храм закрытый открываю двери.


Рецензии