Легенда о цикории 4

Легенда про цикорій


(українська)


Ой, поїхав та на Січ,
Хлопець молоденький...
Заболіло (в тому й річ!)
Дівчини серденько!

Так кохалися вони
І побратись мали...
Та з чужинськой сторони -
Ворогів навали!

Не пустили козаки
Ворогів до хати!
Та пропав юнак таки...
Де його шукати?

Чи талану не було?
Чи друга причина?
Не вернувся у село,
Де його дівчина

Все чекає. Устає
Досвітку - і в поле...
При дорозі там стає,
Дивиться... Ой, доле!

Так змарніла, схудла так -
Як тонка билинка...
Зорить - чи не йде козак?
На очах сльозинка.

Вже здається - очі ті
(Та, як небо, сині!)
Ще тримались почуттів...
І, при кожній днині,

Яскравішими стають...
(Ой, біда та й годі!)
Хоч щодня сльозини ллють,
Як дощі в природі...

І умовити - дармА:
Сонце як сідає,
Повертається сама...
Доти ж - виглядає!

Тільки якось - не іде
Ввечері до хати...
Сполошилися! Та де
Дівчину шукати?

У громаді цілу ніч
Мало з ніг не збились...
А на ранок (от так річ!)
Бачать - появились,

Ще не знані на землі,
(В вітерці тріпочуть...)
На тоненькому стеблі,
Квіти - наче очі!

Ніжних пелюсток блакить,
Стовбурець гладенький...
Здогадалися умить -
Дівка це, бідненька!

Здивувалися. Проте,
Допоможуть в горі?
Так от досі і росте
На землі цикорій.

Зорить все на небокрай,
Проглядає очі,
Лиш до полудня... І край
Силоньки дівочій.

Потім пелюстки складе,
Та і засинає...
Зранку (милий чи не йде?)
Варту починає.
    25.01.2020 г.

- - - - - - - - - - - - - - - - - - - -

Перевод на русский язык:


Легенда о цикории

(украинская)



Ой, поехал да на Сечь,
Парень молоденький...
Заболело (в том и дело!)
Девушки сердечко!

Так любили они
И должны были пожениться...
Но с чужеземной стороны -
Врагов нашествие!

Не пустили казаки
Врагов к дому...
Но пропал юноша таки...
Где его искать?

Или удачи не было?
Или другая причина?
Не вернулся в село,
Где его девушка

Всё ждёт. Встаёт
На рассвете - и в поле.
У дороги там стаёт,
Смотрит... Ой, судьба!

Так осунулась, похудела так -
Как тонкая былинка...
Всматривается - не идёт ли казак?
На глазах слезинка.

Уже кажется - очи те
(Да как небо, синие!)
Ещё удерживают чувства...
И, что ни день,

Ярче стают...
(Ой, беда да и полно!)
Хоть ежедневно слезины льют,
Как дожди в природе...

И уговорить - напрасно:
Солнце когда садится,
Возвращается сама...
До тех пор - высматривает!

Только однажды - не идёт
Вечером к дому...
Сполошились! Но где
Девушку искать?

Всем миром целую ночь
Чуть с ног не сбились...
А утром (вот так дела!)
Видят - появились,

Ещё неизвестные на земле,
(На ветерке трепещут...)
На тоненьком стебле,
Цветы, будто глаза!

Нежных лепестков голубизна,
Стволик гладкий...
Поняли вмиг -
Девушка это, несчастная!

Удивились. Однако,
Помогут в горе?
Так вот до сих пор и растёт
На земле цикорий.

Всматривается всё в горизонт,
Проглядывает глаза,
Лишь до полудня... И предел
Силушке девичьей.

Потом лепестки сложит,
Да и засыпает...
Поутру (милый не идёт ли?)
Караулить начинает.