К ровоградщина
Одна із декільких центральних областей,
І я перед нею я схиляюся в уклін,
Вона з з любов'ю зустріча своїх гостей.
Туди я їду - все це коштує того,
Щоб там зануритись в приємнеє життя,
Завжди свіженьке сало, м'ясо й молоко,
І там моїй дружини машкає рідня.
І працовитий, і привітний там народ,
Життя неспішне в чорноземних тих краях
Там майже кожний обробляє свій город,
І майже в кожного худоба є своя.
Пристосувався хтось до іншого життя,
Та їде, їде з україгського села,
Навчатись, жити й працювати у міста,
І так щукає долі молодь майже вся.
А я такий, що зупинився б у селі,
І що людині треба ще окрім цього,
Якщо садочок гарно квітне навесні,
Якщо вражаєм радує город.
Я б господарство мав, і птахів, і свиней,
Свою худобу випасав би на луках
Але ж дружина, - україночка моя
Категорично, не бажає жити так.
Ліси там темні, а в ставках жива вода,
Дівчата гарні, сам дружину звідти брав,
Повітря чисте і у селах, і в містах,
Хліби у серпні справжнім золотом блищать.
Ось ніби казка, а насправді - все це є,
Кіровоградщина підкаже вам сама
Не є казковим враження моє,
І я не вигадав нічого, й не збрехав.
Свидетельство о публикации №120013105107