Харк вськ л си

На харківській землі ростуть ліси,
Де полюбляють грибники гриби збирати,
Вони кориснше ніж сало й ковбаса.
І їх багато можна в кошик набирати.

На електричках поспішають восени,
На тихе полювання, козаченьки.
А взимку мариновані їдять,
Боровики, лисички та опеньки.

А може теж мені поїхати колись,
Щоб перевірити грибні оповідання?
Та з грибниками теж до лісу перейтись,
І проявити отаке ж щільне старання?

Але ж не знаю я які гриби збирать,
А в цьому помилка життєвонебезпечна,
То ж краще розповідям їхнім довірять,
Не ризикуючи своїм життям, доречно.

Авжеж даремно, не лісна людина я,
Бо про рослини знаю дуже небагато.
Ото ж туди поїду краще влітку я,
У в харківських лісах відпочивати.

Яке повітря, літнє сонце, теплий день.
І озерце спокійне, тихе, невелике,
А в лісі тінь і прохолода цілий день.
Як інголятором від хвої файно дихать.

І що казати, тут ізюм, а не життя,
До речі, є такая назва і у міста.
Як заїзджаєш тільки в харківські края,
Так потрапляеш в нього. ніби-то навмисно.

Отак, Ізюмом зустрічають тут гостей,
Де полуниця на початку літа зріє.
І так приємно дивувати всіх людей,
Що не кажи, а Харківщина вміє.