Атомне ковадло

Своє Чорнобиль врешті виправдав ім`я,
Подія чорна відбулася в тому місті,
І, як пророцтво, назва страшная твоя,
Луною чорною котилась по Поліссі

Скотилась Припяттю до самого Дніпра,
Радиактивною, отруйною водою,
Радиактивними дощами пролилась,
Лягла на очі похоронною сльозою.

Багато років бачим наслідки її,
Тієї атомної, злої катастрофи.
Але не вміщується в мозокі моїм,
Як ми дійшли до української Голгофи?

І хто проектував оту АЕС,
Хто бомбу закопав в такому місці,
Отримав вбивствоядерний ефект,
Невже насправді нам бажав лише користі?

Пиляв він гілку, ту, на котрій всі живуть,
Нам треба атомних побільш електростанцій!
Та ми забули, якщо гілка упаде,
То доведеться дуже довго кубиркатись.

Невже Чорнобиль нас нічому не навчив,
І ми будуємо АЕС у Смертограді?
А що ж нащадкам залишаємо своїм,
Невже два метри вглиб землі,невже насправді?

А може  розірвати ланцюжок,
І не довбати більше атомне ковадло?
Бо може статись що заносиш молоток,
Та щось підложить під нього якеєсь падло.