Дн пропетровськ з в кна вагону

Дніпропетровськ мости розкинув над Дніпром,
На правий берег перекинув магістралі,
Автомобільні й залізничні, загалом,
Що на Донбас ведуть, на Харківщину й далі.

Дніпро широкий в тому місті, так і є,
І місто теж колись з розмахом будувалось,
Воно завжди хвилює враження моє,
Яке завжди за кращі спогади трималось.

Там промайнула гідна молодість моя,
Найкращі роки я провів у цьому місті,
Уносить все Дніпровська сильна течія,
І тільки спогади лишаються, на місці.

Складалась доля там щасливая моя,
В Дніпропетровську я зустрів свою кохану,
Тут перший рік минув подружнього життя,
До цього міста маю я велику шану.

Студентські роки, будівельний інститут,
На Патаржинського гуртожиток старенький,
Роки кохання, Боже, все це було тут,
А вже тепер моя кохана тричі ненька.

Є що згадати про любов і про Дніпро,
І повертається до мене те натхнення,
І линуть вірші, як і в ті роки було,
З Дніпра пішло моє щасливе сьогодення.

Багато років вже минуло з тих часів,
Але ж здається, що було недавно зовсім
Тепер дивлюсь я на Дніпро з отих мостів,
Коли везе мене по них залізний потяг.

Напевне вже багато змін там відбулось,
Але ж залишилось багато і старого,
Напевне так Дніпро хвилює ще когось,
Хто дивиться із потяга на нього. 
18.08.2003 р.