Криничка, б'є водичка з під каміння,
Холодна, чиста і прозора, як сльоза,
Стою я на землі, на українській,
І воду п'ю з живого джерела.
І спрага вмить покине тіло й душу,
Заллє вогонь розлуки і жалю,
Я зараз з України їхать мушу,
І там води такої не поп'ю.
Вона з рідненької землі біжить струмочком,
Із глибини прекрасної землі,
Я не із пляшки п' ю її і не із бочки,
І до вподоби український смак її.
Він особливий і лікує біль у серці,
Є присмак щастя, що тут не кажи,
Бо з української землі джерело б'ється,
Воно в національній площині,
І смак її в своїй крові я маю,
Цю здатність Україна нам дала.
І ось коли я з України від’їжджаю,
Я п'ю життя з живого джерела.
Криничка
© Copyright: Олег Сычёв, 2020
Свидетельство о публикации №120013006714
Свидетельство о публикации №120013006714
Рецензии