Пожовклим листям падає на трави
моє життя, та сходить нанівець...
Мов відблиски далекої заграви.
Чому ж такий нерадісний кінець.
Ятрить, бентежить душу діва-осінь,
щоразу обіймає в пізній час.
Я все наосліп бідкаюсь і досі,
то на що ж сподіваюсь кожен раз.
Кому потрібне було моє слово,
для чого, Боже, даний був талант.
Чи випадково, просто помилково,
отримала я справжній діамант.
Яке ж то щастя володіти словом...
Сподiваюсь...
© Copyright: Ира Каменская, 2020
Свидетельство о публикации №120012910365
Свидетельство о публикации №120012910365
Рецензии
Іра, ви дуже чуттєво пишете про свої переживання. Дійсно, природа подарувала вам діамант слова. Розвивайте свій талант, шукайте яскраві образи, чіткі рими, дотримуйтесь віршованих розмірів. І ваш діамант заграє своїми неповторними гранями.
Галина Чехута 08.02.2020 13:01 • Заявить о нарушении
Галина Чехута 08.02.2020 13:01 • Заявить о нарушении
Галино, дякую Вам від всього серця за гарний відгук.
З повагою, Ірина.
Ира Каменская 08.02.2020 15:58 Заявить о нарушении
З повагою, Ірина.
Ира Каменская 08.02.2020 15:58 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.