Козли

Бобер колись, як силу мав,
На річці греблю збудував.
Бобер помер. Ну а Бобриха
Нездужає від цього лиха.
Громада лісу хоч старалась,
Та гребля з часом зруйнувалась.
На раду звірі зібралися,
Додуматись все ж  спроміглися:
– Нема що іншого робити,
Як  з зовні поміч попросити.
Ведмідь - господар допоможе.
Він – влада, вирішить все зможе.
Пошлем лисицю і, дай Боже,
Їй ласка, хитрість допоможе.
В палац Ведмедя лиска йде
Та помочі нема ніде:
Потрібних папірців нема.
Як не просила, все – дарма!
Хоч лестилась і цим, і тим
В ліс повернулася ні з чим.
Таж треба греблю збудувати!
Кого нам іншого послати?
В цей час з села козел прийшов:
Поживу в лісі він знайшов.
– Послать козла! Бо він рогатий,
На розум, кажуть , теж багатий.
Його, як користь будем мати
Накажем вовку не чіпати!
Пішов козел. Наче дарма;
Два дні пройшло  – його нема.
По річці, раптом, пішов сплав.
На першому козел той спав.
Швиденько річку загатили,
І нову греблю там зробили.
В козла спитали: – Де ти був?
Як стільки дерева здобув?
–Я у Ведмедя побував,
Чиновників усіх вітав.
Коли я двері відчиняв,
Одних козлів я зустрічав.
Як рідного мене вітали,
І як могли – допомагали.
У залі всі козли ці сіли,
Два дні не їли і не пили.
Гадали справу як зробити:
Уздовж чи впоперек гатити?
Закінчили таким дебати:
Вздовж річки треба будувати!
А сплав іде, іде. Отак!
І зупинить його ніяк.
Щораз, як дерево сплавляли,
Боброву греблю руйнували.

Дай, Боже, людям розум мати.
«Козлів» до влади не пускати.