Колють наче остюки ці нестерпні «матюки»,
«Ріжуть» вуха, «труять» душу. Чому слухати їх мушу?
Хто постійно їх вживає, впевненість в собі ту має,
Що «для зв’язки слів» потрібні, що не зло це, а – «щось дрібне»!
Шлях життя плід починає. Бог його оберігає
ДНК йому дає. Особисте лиш, – своє!
Матюки цей код руйнують, в пекло душам шлях торують
І скорочують життя, позбавляють майбуття.
Дівчина ти чи юнак! Чисту мову май відтак!
Мова наша українська і чудова, і барвиста,
Має вдосталь слів яскравих. Не вживай тих, що є зайві!
Лих слова
© Copyright: Алексей Полосин, 2020
Свидетельство о публикации №120012809179
Свидетельство о публикации №120012809179
Рецензии