Прямо з неба любов сходить,
Кожного із нас знаходить.
І наповнює серця,
Аж по вінця, до кінця,
Почуття щоб народились
Новим життям відтворились,
В первістка, як дар від Неба:
Рід продовжувати треба.
А коли все це здійснилось
В іншу суть перетворилось:
Хтось життя нове покинув,
В суєту суєт полинув
І занедбаним росте
Те життя. Ні се, ні те!
Не живе воно, а скніє,
Та безтямно часто діє,
Над добром вже не мудрує
І до пекла шлях торує.
Як спасти нове життя.
Щоби мало майбуття?
До зачаття готуватись
І разом до справи братись,
Ще в утробі доглядати,
Про комфорт для нього дбати,
Народити, щоб бажали,
Щоб пологи в радість стали
І для тата, і для неньки,
Для життя, що є маленьким.
В благосні його ростити,
Змалку Богу присвятити,
Вести його до небес,
До Ісуса, що воскрес.
Нове життя
© Copyright: Алексей Полосин, 2020
Свидетельство о публикации №120012809163
Свидетельство о публикации №120012809163
Рецензии