Н Бидненко
Назбираю в пригорщі слова
І підкину вгору скільки змоги.
Хай там кажуть: «Звісно, не права!» –
Що мені поради й застороги!
А слова, здіймаючись в зеніт,
Набирають сили в чистій сині.
А коли завершиться політ,
Зрозумію: ось вони, єдині
Про любов до рідної землі,
Про весну і післяжнивну втому,
Бо слова, неначе журавлі,
З радістю вертаються додому.
***
Соберу я в пригоршню слова
И подкину в небо, что есть мочи.
Пусть там скажут: " Тут ты не права",
Что советы эти мне пророчат?
А слова, взлетают, что в зенит,
Набирают силы в чистой сини.
А когда закончится полёт,
Понимаю, наконец, едины!
Про любовь к родной моей земле,
Про весну, и на полях усталость,
Ведь слова, подобно журавлю,
Возвращаются домой на радость!
Соберу слова
© Copyright: Татьяна Маркова 3, 2020
Свидетельство о публикации №120012806698
Свидетельство о публикации №120012806698
Рецензии