Приiхала

Я з Києва приїхала сюди.
Чому? Питайте ви не в мене…
В агенції, яка мораль плекає нашу.
Контракт я підписала…
Ось сюди засунула його
Немов святе письмо…
Дивіться – цицьки ось які.
Дивіться в дідька! Може знадобляться
Страшенно-блідо бовваніє зад
Я вдячна батьку-матері, дідам
За дивний погляд, усмішку, статуру…
Продать те все кільканадцять разів підряд
Приїхала до мегаполісу недарма.
А звуть мене «Аліса-бебі»
Та звісно хто я?.. проститутка – б…
Дитинство рідко згадую; тоді блукає
 десь усмішка марно.
В Парижі нас до чорта розвелося – ось
Місцеві пузани дарують компліменти,
 хоча дитини вже не
 може бути.
Спаплюжена: лиш стусани оголених
 скотів…
Сентиментально згадую мужчин, листи
 армійські, аліменти.
То все минуло, і мене нема такої
 як колись у Києві старому.
Каліці ж хочеться до дому по-любому.
А істина є та – повія не потрібна вже нікому
Прощайте, назавжди.
Пробачте, що була така
Та й згинула замарено в безодні.
В агенції анналах ви моє ім’я
 знайдіть.
Звичайно ж не Аліса, а Хоменко Аня…
Винить же тих, хто винен – не бажаю я
За те, що вже майбутнього нема
За те, що руки я наклала…
Хай Україна їх прокляттям прадідів
 винить.
Я грішна; гріх спокутую за всіх.
Люблю вас.
 11 листопада 2002 року