Заховатись в туман, в ліхтарів ледь притушений блиск...
Шанси втечі з безкрайнього січня примарні
Взимку я відчуваю підвищений тиск,
І не тий, про який говорили в лікарні
Десь сто років тому я, здавалось, усе розумів
Знав всі правильні погляди, правильні вчинки.
Уві сні, сміючись, по воді та по хмарах ходив
І душа відчувалася легше сльозинки
Я був супергерой із японського аніме
Що карає негідників і має шляхетні риси,
А тепер у грудях незвичне щось та німе
І блукаючи в темряві шукаю шлях геть звідси
Знов відчути ту легкість, я інших не маю прохань
Боже, тільки єдине, будьласка.
Я в безкрайньому січні застряг, як у місті Ухань
І на в'їздах солдати у масках.
С чневе
© Copyright: Константин Тэнко, 2020
Свидетельство о публикации №120012700702
Свидетельство о публикации №120012700702
Рецензии