Красива квітка серед поля,
Вона, неначе чиясь доля,
Що виросла так одиноко
Й красою тішить наше око.
Щоб її тільки не зірвали,
Й навмисно щоб не розтоптали,
Щоби росла і квітла далі,
Й про неї грали на роялі.
Вона ж одна така у полі,
Одна така на видноколі.
Хай сонце пестить промінцем,
І місяць світить ліхтарцем.
Щоби в росі вона купалась,
Небу й сонцю посміхалась,
Гойдав її щоб вітерець
Для двох закоханих сердець.
23.01.2020 р.
Квiтка в полi
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2020
Свидетельство о публикации №120012608224
Свидетельство о публикации №120012608224
Рецензии