Згуба
що не разом долі,
гіркий смак полину
та пусті долоні.
А колись з тобою
йшли в нічне у полі...
Повінчав з журбою
вітер крізь тополі.
Та хиталась верба
в самоті гілками,
та у серці туга,
що то було з нами?
Соловей у гаю
тьохкав на світанні,
та чому, не знаю,
де моє кохання?
Загубилось щастя
пісня лине світом,
та моє багаття
рознесло по вітру.
Де тепер ти, любий?
Я сплету віночок...
Довела до згуби
доля ця жіноча...
2015
Свидетельство о публикации №120012507127
Що серце тишком позбавляє волі.
Побачення в вечірній сіножаті,
З цілунками в духмяному стодолі…
В уста, як в пелюстки, твої вростати,
Про все на світі в мить одну забути.
В мереживнім подолi заплутати,
Стрiмке колiно дотиком вiдчути…
..............................................
...............................................
... Воспоминания бросают в чудный край,
И сердце вновь трепещет, как в начале.
В степи свидание , где сенокосный Рай,
И поцелуи в пряном сеновале…
Как в лепестки медовых губ вростать,
О всём на свете вместе забывая.
И в кружевном подоле заплутать,
Волшебную коленку обнимая…
Валерий Анатольевич 2 19.07.2021 22:08 Заявить о нарушении
У спогадах лечу за небокрай,
Ти обiймав та цiлував, ти хтiв,
Та мрії вiднесе у свiт лелечих зграй.
Спасибо Валерий Анатольевич за прочтение и великолепные стихи!
Инна Булько 20.07.2021 11:44 Заявить о нарушении