Я будь ласка прошу вас, не треба,
На землі мої скарби чіпати.
Хай на хмарах дивується небо,
Над зірками немає там влади.
Між зірок я горів, майже падав,
До кінця був завжди “козерогом”,
Був сумним, але все таки радий,
Бо політ цей накреслено Богом.
Щастям дихав, в гріхах задихався,
Брав з життя все, що міг тільки брати,
Бо навіщо на світ я родився,
Коли доля мені, наче мати.
Ой не треба, прошу вас не треба,
В моїй долі зірки рахувати.
Хай на хмарах дивується небо,
Бо живий я, а значить багатий.
Бо живий я, а значить багатий
© Copyright: Александр Харчик, 2020
Свидетельство о публикации №120012503912
Свидетельство о публикации №120012503912
Рецензии
Скарби поета - його вірші, які він ДАРУЄ всім бажаючим...
Светлана Шакула 27.01.2020 20:58 • Заявить о нарушении
Светлана Шакула 27.01.2020 20:58 • Заявить о нарушении