Довершено - Мiсто на Болотi

              «… І крапля не впаде з небес в мої печалі…»
                (Еміль Верхарн)

Щойно якісь заброди
На болоті звели будинки,
І сказали, що то не кладовище,
Що то не гранітний надгробок
Над усіма мріями і сподіваннями,
А що то місто прозорості:
Не води каламутної
І риб банькуватих,
А просто місто муроване
Божевільним королем придумане:
Лисим і нетверезим,
Таким, як все невчасне,
Недоречне, зле і потворне.

Щойно якісь нечестивці
Сказали, що хочуть пишності,
Розваг і якоїсь величі
Серед отих важких каменів
На болотах страшних
                нагромаджених.

Щойно оце відбулося –
Оце безглуздя нечуване,
Як ріка сама збунтувалася
І втопила оте місто
Разом з його Молохом,
Разом з катами й солдатами,
Разом з лакеями й графами,
Але з того темного часу
З болота почвара приходить
І каже, що він не привид,
І навіть не вурдалака,
А правитель величний і сильний –
Залізний тиран моху
І в’язкої смердючої твані:
Він приходить коли епоха
Знову стає темною.

А коли вона була світлою
У тій країні боліт злих?


Рецензии
Болото затягує тільки слабких і безглуздих, дріб’язкових і безвольових. Жахливо подумати, але насправді так і є - виростають цілі міста, зіткані із такого болота. І ми є частиною цього болотяного світу. Чи зможемо ми вистояти і не впасти на смердюче дно?!

З радістю зустрічі, Шоне!

Виолетта Дюма   26.01.2020 14:16     Заявить о нарушении
Дякую за такий цікавий відгук! Світ перетворюється на болото і треба цьому протистояти.

Шон Маклех Патрик   15.02.2020 23:18   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.