Легенда о календуле

Легенда про календулу (нагідках)

(російська)


Зірка з неба подивилась
Крізь віконце у хатині:
Там дитина народилась,
У бідняцькій, бач, родині!

Кожен вечір заглядає
Ясна зіронька у шибку -
Клопіт з сином ненька має...
Час минав. Повільно? Швидко?

По хазяйству допомоги
Від синка батьки не знали -
Бо не мав до того змоги...
То й Заморишем назвали.

Немічний і хворобливий
Хлопчик видався. От лихо...
Та розумний і кмітливий -
У природи вчився тихо.

Все блукав він без упину,
Біля річки, в полі, в пущі...
Знав Замориш всі рослини -
І шкідливі і цілющі!

Так і виріс. Травознаєм
Став Замориш непомітно.
- Ось і лікаря вже маєм! -
Усміхались всі привітно.

Став людей він лікувати
Від усякої недуги...
Потягнулися до хати
Хворі дальні і з округи.

Лікував він не за гроші:
Хто що дасть - і добре буде...
І йому слова хороші
Не жаліли добрі люди!

Не Замориш хлопець нині,
Так уже не називали...
І одній лише людині
Все покою не давали

Люті заздрощі до слави,
Що цілитель мав усюди...
Почуваючись ще й правим,
Якось вирішив: - Не буде

Більше слави ніякої! -
Чоловік дурний, пихатий...
Не подумав, (отакої!)
Хто ж це буде лікувати?

Та й підніс отрути чару,
Замість чистої водиці...
Коли хлопець, з сонця жару,
Захотів колись напитись.

Ще й таку - не розпізнати,
Не одразу убиває...
Хлопець те не міг і знати -
Бо, бач, людям довіряє.

А коли вже здогадався,
То було запізно дуже...
І, хоча на ліках знався -
Помирати має. - Друже,

Дивне, може, це прохання,
(Став товариша просити)
- Як отрутнику вітання,
Ніготь з пальця посадити,

Із мого мізинця, б мали...
Під вікном у його хати,
Принародно, всі щоб знали.
І - щоденно поливати!

Подарунок мій всім буде... -
Та й помер, всміхнувшись, тихо.
Горювали дуже люди,
Бо без лікаря - це ж лихо.

А отрутник проти ночі,
Утікає - дай Бог ноги...
Отуди, як світять очі
І не бачачи дороги!

Під вікном же виростали
Дивні квіточки незнані...
Нагідками звати стали
Доглядальники старанні.

Помаранчеві, пахущі,
Наче сонечки, квітують...
І корисні і цілющі -
Досі цілий світ лікують!
    23.01.2020 г.

- - - - - - - - - - - - - - - - - - -


Перевод на русский язык:


Легенда о календуле (ноготках)

(русская)


Звезда с неба поглядела
Сквозь окошко в хатёнке -
Там ребёнок родился,
В бедняцкой, вишь, семье!

Каждый вечер заглядывала
Ясная звёздочка в оконное стекло:
Хлопоты с сыном мать имела...
Время проходило. Медленно? Быстро?

По хозяйству помощи
От сынка родители не знали -
Ведь не имел для этого возможности...
Поэтому Заморышем назвали.

Немощный и болезненный
Мальчик выдался. Вот несчастье...
Да умный и сообразительный -
У природы учился тишком.

Всё бродил он неустанно,
Возле речки, в поле, в чаще...
Знал Заморыш все растения,
И вредные и целебные!

Так и вырос. Травознаем
Стал Заморыш незаметно.
-Вот и доктора уже имеем! -
Улыбались все приветливо.

Стал людей он лечить
От всяких недугов...
Потянулись к хате
Больные и дальние и из округи.

Лечил он не за деньги:
Кто что даст - и хорошо будет...
И ему слова хорошие
Не жалели добрые люди!

Не Заморыш парень ныне,
Так уже не называли...
И одному только человеку,
Всё покоя не давала

Лютая зависть к славе,
Что целитель имел всюду...
Чувствуя себя ещё и правым,
Как-то решил: - Не бывать

Больше славы никакой! -
Человек глупый и напыщенный...
Не подумал, (вот так-то!)
Кто ж это будет лечить?

Да и поднёс яда бокал,
Вместо чистой водицы...
Когда парень с солнцепёка
Захотел как-то напиться.

Ещё и такого - не распознать,
Не сразу убивает...
Парень этого не мог и знать,
Ведь, вишь, людям доверяет...

А когда уже догадался,
То было поздно очень...
И, хоть в лекарствах знался -
Умереть должен. - Друг,

Странная, может, эта просьба,
(Стал товарища просить)
Как отравителю привет,
Ноготь с пальца посадить,

С моего мизинца, должна бы были...
Под окном возле его дома,
При всём народе, все чтоб знали.
И - ежедневно поливать!

Подарок мой всем будет... -
Да и умер, улыбнувшись, тихо.
Горевали очень люди,
Ведь без лекаря - это же беда.

А отравитель, на ночь глядя,
Удирает - дай Бог ноги...
Туда, куда светят глаза
И не видя дороги!

Под окном же вырастали
Странные цветочки неизвестные...
Ноготками называть стали
Заботники старательные.

Оранжевые, пахучие,
Будто солнышки, цветут...
И полезные и целебные -
До сих пор целый мир лечат!