Листок останнiй, золотий...
Неначе Пісня лебедина,
Хоча нічого не повинні
Ми, Осінь, день ще не сумний...
Яскраві фарби за вікном
Розмалювали парк, газони,
А ми неначе у полоні,
Ще відчуваємо нутром
Оцю красу, так незбагнену
Людському оку, глибочінь,
Жіночу косу розплетену,
Та ніжний дотик шепотінь...
Барвистий світ, сни кольорові,
Причепурять дай Бог рядки,
Ще б не зупинитись на півслові,
А пестить ніжно, залюбки...
П.В.М. 01.12.2020г
Свидетельство о публикации №120012209582
Як на мене, передостанній рядок шкутильгає, а може це мене вуха підводять:)
З повагою,
Юрій
Юрий Заров 25.11.2021 13:00 Заявить о нарушении
Ні, вуха Вас не підводять.
Ці рядки написані поетесі, яку я дуже шаную і люблю, та в неї вже поважний вік і не дуже міцне здоров'є, тому ради змісту я поступився правилами...
На все добре!!!
З теплом душі та повагою,
Владимир Прохода 27.11.2021 23:49 Заявить о нарушении