Духмяна осінь, обірвавши верес,
із вереском пронеслась під вікном.
У вересні, як в став, пірнаю в єресь.
Шлях вкрито листям, наче бурштином.
Невже ж це вже моя остання осінь,
якій зненацька увірвавсь терпець?
Чи не за мною вербняки голосять,
занурені в іржавий Іржавець?
Чому вони схилилися в зажурі?...
Все має свій початок і кінець:
Дніпро й Дністер, Ніл, Лопань, Ганг, Міссурі…
десь знайде свій притулок Іржавець.
Я докурю останню сигарету,
мабуть, не дочекавшись Покрова,
й залишу в спадок іншому поету
цнотливі маловживані слова.
21.01.2020
Завершальне
© Copyright: Алексей Бинкевич, 2020
Свидетельство о публикации №120012108988
Свидетельство о публикации №120012108988
Рецензии