Потяг... Люцина Хворост

Оригінал:


О восьмій потяг вируша,
Аби іти в керунку звичнім.
Цей листопад не буде вічним –
Та все ж нехай не поспіша,
Та все ж нехай не поспіша…
Поїду я в керунку звичнім,
Цей листопад не буде вічним.
Ми стрілись знов під плескіт вин,
Сиділи вдвох в одному з барів.
І ніч своїх вділила чарів
Для наших прагнень і таїн,
Для наших прагнень і таїн…
Для наших снів, для наших марев
Та ніч своїх вділила чарів.
О восьмій потяг вируша,
А ти застигнеш на пероні –
Немов підвладна забороні
Твоя ув’язнена душа…
Твоя ув’язнена душа…
І ніж у серці, й сніг на скроні,
І ти застигнеш на пероні…


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


Мой в восемь поезд, зов души,
Что в направлении привычном…
Да, листопад не будет вечным –
И всё же пусть он не спешит.
Прошу я: пусть он не спешит…
Поеду вроде, как обычно,
И листопад не будет вечным.
Мы пьём вино – ах, встреч дизайн! 
Сидим вдвоём в одном из баров.
И ночь нам подливает чары
Для наших сокровенных тайн,
Для наших сокровенных тайн…
Для наших чаяний без кар.
Та ночь своих плеснула чар.
Что ж, в восемь поезд отойдёт,
А ты в пучке застынешь света:
Подвластен словно бы запрету
Твоей души извечный гнёт…
Твоей души извечный гнёт…
И в сердце нож, висок заснежен.
Застынешь ты, всё так же нежен…

Аватар из Инета,
коллаж мой

http://www.youtube.com/watch?v=o_TVIcU4jFA
Здесь можно послушать…