***
Вострае лязо – мая паэзія!
Босая іду па ім гарэзліва
Хоць і ўся нацялася ад болю,
Як сляза, але усёж ніколі
Праклінаць свайго не стану лёсу,
Як бы цяжка мне ні давялося.
Упаду расою на траву,
Васільком памкнуся ў сіняву,
За прамень схаплюся і –
Жыву!
*** Переклад Ольги Сафронової
Наче гостре лезо ти, - поезія!
Боса йду без остраху по лезу я.
Хоч уся нап’ялася від болю,
Як струна, але усе ж ніколи
Своїй долі я не дорікаю,
Хай доволі тяжкою буває.
Росами впаду я у траву,
Знов волошкою у небі пропливу
Ухоплюсь за промінь і –
Живу!
* * *
Лезвие тончайшее — поэзия!
По нему иду босая резво я,
Хоть и вся натянута от боли,
Как струна, но клясть не стану долю.
Упаду росою на траву,
Устремлюсь ромашкой в синеву,
Ухвачусь за небо
И — живу!
Авторизованный перевод с белорусского
Лезвие тончайшее - поэзия
© Copyright: Нина Шклярова, 2020
Свидетельство о публикации №120011903353
Свидетельство о публикации №120011903353
Рецензии