Земле моя

Земле моя, я люблю тебе до нестями,
Ти застелена вся пелюстками
З мого кохання
Та мого сподівання
Жити тільки разом з тобою,
Милуватись твоєю красою:

Верби над ставом довгими косами шелестять,
Листя берізок ніжно тремтять.
Промінці сонечка розсипами сяйва на воді вигравають,
Качечки на ставу в танку плавно кружляють.
Очерет з вітром ніжно шепочуть,
Пташки, як струмочки, дзюркочуть.
Калина, мов вогонь, полум'яніє,
Земля моя життя мені гріє
Своїм ніжним крилом
Та родючим своїм молоком...

Нащо  від тебе мене відривають,
Моє серце на шматки розривають?..
То розсипалися не зерна граната,
То плаче за мною кривавими сльозами рідна мені хата...
Так міцно люблю тебе я,
Земле моя...
Моя ти частина,
Виплекана мною дитина,
Як я тебе можу комусь віддати,
Доки б'ється моє серце
У ритмі скерцо,
Я буду пісні тільки тобі завжди співати...

Ти - єдина для мене мати.
Де без тебе я буду блукати?..
За твоїми межами щастя мені не відшукати...
Земле моя, з тобою я буду до останку,
Стану над тобою серпанком,
Я серцем з тобою навіки -
Немає кращого місця на світі.
Пробач мені за всі образи,
Постав від ворога міцні перелази.
Від тебе ніколи сама не піду -
Бо щастя без тебе ніде не знайду.