Л. Костенко. Пейзаж из памяти... с украинского
Чуть-чуть притронусь к слову акварелью -
Утро увядшее и тишина, и парапет.
Из дальнего кленового туннеля
Выходит Рыльский, будто силуэт.
Резьба по небу - дерево червлено.
Я тоже из тумана маревом приду.
Посмотрит на меня он грустно-удивлённо:
Кто я такая и зачем я так смотрю?…
А я смотрю… Волнуюсь лишь немного…
И… разошлись мы… Только силуэт…
И больше ничего… Столкнулись две эпохи:
Девчонка глупая и старенький поэт.
Кружит листва… Наших шагов не слышно.
Пейзаж, который рисовал Всевышний…
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Январь, 2020.
Оригінал:
~~~~~~~~~~~~~
Ледь-ледь торкаю слово аквареллю-
Прив*ялий ранок, тиша, парапет..
З кленового туманного тунелю
Виходить Рильський, майже силует.
Різьба по небу - дерево червлене.
Я теж з туману обрисом з*явлюсь.
Він сумно-сумно дивиться на мене,-
Хто я така, чого я так дивлюсь.
А я дивлюся… Я хвилююсь трохи…
І розминулись. Тільки силует.
Оце і все. Зустрілись дві епохи.
Дурне дівчатко і старий поет.
Кружляє листя і нечутно кроків.
Пейзаж, котрому років, років, років…
Свидетельство о публикации №120011804272