Старенька хата у далекому селі,
Де ми росли такі щасливі та малі,
Де у калюжі лізли босі по дощу,
Кричали:"Дощик, перестань! - щоб він почув.
А мама кликала попити молока,
І тільки зпеченого з'їсти пирога,
А ми веселі, безтурботні за столом,
Здається, наче уві сні все це було.
Приспів:
Матінко моя, матусенько рідненька,
Знов до тебе я лечу на крилах, ненько,
Ластівко моя, голубко моя мила,
Знов до тебе я лечу, лечу на крилах
Матінко, прости, що отака я доня,
Не пишу листи, буваю рідко дома,
Але знаю я, коли мені погано,
Серцем ти зі мною, мамо.
І знов я думкою у рідному селі,
Як у дитинстві на матусиній землі.
Садок вишневий, чорнобривці під вікном,
Високі верби і криниця за селом.
Була тоді матуся наша молода,
Та пролетіли, наче лебеді літа.
Їй білим снігом вкрила скроні сивина,
І вже бабуся й прабабуся вже вона.
Приспів
Матусенька
© Copyright: Галина Упнер, 2020
Свидетельство о публикации №120011706116
Свидетельство о публикации №120011706116
Рецензии