Одне хрещення

Якось, щодо  віри  йшла  розмова,
І  почув  я  осуд  у  свій   бік,
Бо  сказав, що  хрещення свідомо,
Друге  я  прийнЯв, на  схилі  літ.

Люди  ті, судили  мене  грізно,
Навіть  хтось  анафемі  піддав,
Це  за  те, одна  сказала  жінка,
Що  я  вихрест, віру  поміняв.

І  як  їй  здавалось, досить  вірно,
Словом  Божим  вразила  менЕ -
Сказано, мовляв, - «Що  одна  віра,
Бог  один  і  хрещення  одне». *

Але  ж  Бог, той  самий  залишився,
Й  віра  таж, -  у  Господа  Христа,
Тільки  я  по  вірі, вже  хрестився,
Коли  Слово  Боже  прочитав.

Бо  коли   малятком  охрестили,
Я  про  те  уявлення  не  мав,
Як  по  вірі  треба  мені  жити,
І, що  Бог  від  мЕне  вимагав.

Та  прийшло  нарешті  розуміння,
ТОго, що  потрібне  каяття,
І  Христу  я, в  доброму  сумлінні,
Обіцяв  закінчити  життя.

Тільки  шкодував, що  я  раніше,
Не христився в  Господа  ім’я,
Бо  вважав  себе  не  надто  гірше,
Інших, православних  християн.

Охрестився  ж  я  у  протестантів,
Бо  побачив  серед  них  братів,
З  котрими  я  можу  іншим   стати,
ЧОго  я  раніше  не  зумів.

Ці  брати  не  пИли, не  курили,
Лихослів‘я  я  від  них  не  чув,
У  дім  Божій  повсякчас  ходили,
Я  ж  дорогу  геть  туди  забув.

Заповідей  всіх  вони  тримались,
Особливо  ревно  шостий  з  них,**
Бо  дітей  у  лоні  не  вбивали,
І  на  блуд  дивились, як  на  гріх.

В  зрілому, вони  хрестились  віці,
Люди  ці, свідомим каяттям,
Тут  велику  бачу  я  різницю,
З  тими, хто  йогО  не  пам’ятав. ***
***
Тож  сказав  тій  жінці  я - пробачить,
Бог  повторне  хрещення  мені,
Коли  два  життя  моїх  побачить -
Друге  в  світі, перше  у  пітьмі.

*Єф. 4:5
**Не вбивай
***Хрещення  малюком