Святителю Петру Могилi

Батьку  мій, Батьку Рідний скажи,
чому біла  голівка  Твоя!
Чом сивів средь земної краси,
тепер к Богу молитва Твоя!
Ти мовчиш, мій Любимий Отець,
Про це очі Твої скажуть все,
В них печаль і до наших сердець
Твоє серце святої краси
А отам де Златлавра стоїть,
Біля тебе так любо мені,
Й біля пам'ятника зупинюсь,
Помолюся святій сивині!
Ті роки де по нашій землі
Ти пройшов Свій Святий Отче путь,
В нашім часі мов ті журавлі!
Й тут їх спів - туга серед війни...
Але радістю щастям блищать!
Твої очі Святії в журбі!
Коли стане тут семинарист,
І помолиться серцем Тобі!
І до Тебе Могили Петра!
Всі дороги війни привели!
Я дитиночка! Пташка - журба...
Заспівала як ті журавлі...
І коли пісня серця в політ,
Сіло голуба три поряд тут,
Свята Троїця! Час Нею свят!
Дні великі по світу ідуть!
Понесу я тепер крізь життя,
Твою Тату Святую любов!
Хай же плач журавлів відлетить!
Голуб миру панує тут знов!