Ти зірвала з неба шипшинову ружу,
Зараз я без неї в темноті байдужу.
Всі зірвала фарби, ясні, кольорові.
Осталися темні, та вночі гріхові.
Ті чудові фарби, душу розривали,
Постаттю своєю, думки припиняли.
Коли їх не стало, все потемрявіло…
Очі вже не бачать, в вухах задзвеніло.
I без тої, ружи я як лід не таю.
Сонячне проміння, вже не долітає.
А у цій троянди пелюстки відпали.
Очі всім закрили, непотрібні стали.
Мінометна міна, що ти натворила...
Захід розірвала та людей згубила.
Всі хто не побачив Захiд кольоровий,
В землю помандрують, в шлях завжди бідовий.
Хто цю міну вставив в зброю проклятую,
Щоб не бачить Захід, Бог який малює.
Зупиніться, люди, фарби не вбивайте.
Віру православну міцно прославляйте.
10.01.2020 г.
Ти зiрвала з неба
© Copyright: Николай Шапаренко, 2020
Свидетельство о публикации №120011202284
Свидетельство о публикации №120011202284
Рецензии