Надiя

Скільки СВІТЛИХ людей так далеко,
Що нема з тих країв вороття.
Як обвуглені крила лелеки,
Впали долі в ріку забуття.

Мали "ДУМКУ" і "ВІРУ", і "СИЛУ",
Та, неначе прокляті були,
Відбирало життя у них сили,
Наче гнаних до прірви тягли.

Сподівались, що сонце по зливі,
Відігріє і душу, і плоть,
Та скорботи і сліз довгі зливи...
Що поробиш?... Так хоче Господь.

Знаю точно, що ВАРТО пручатись,
Щоб життя не пройшло повз очей,
І не дати Фортуні загратись,
Серед довгих безсонних ночей.

Не боюся нікого й нічого,
Та, здається, різниці НЕМА,
Бо людина розгнівала БОГА,
І рахунки всі сплатить сама...

Вірю в те, що ще станеться диво,
Серце чистим промінням зійде,
І стражденний всміхнеться щасливо,
А ТВОРЕЦЬ в добру путь проведе.


Рецензии
Дуже гарні вірші...
Без віри жити неможливо.
Серйозна тема.
Вдало розкрита.
Сподобалось.

Алла Дядык-Кузнецова   12.01.2020 02:37     Заявить о нарушении
Дякую за відвідини та за приємний коментар.

Просто А.К.

Андрей Королёв 7   12.01.2020 19:59   Заявить о нарушении
Получить такой профессиональный комментарий от Аллы Дядык-Кузнецовой - дорогого стоит.
Несомненный успех Вашего поэтического творчества!
Щира Вам моя подяка за чудовий вірш!
З великою повагою до Вас,

Виктор Плут   24.05.2021 18:53   Заявить о нарушении