Надiя
Що нема з тих країв вороття.
Як обвуглені крила лелеки,
Впали долі в ріку забуття.
Мали "ДУМКУ" і "ВІРУ", і "СИЛУ",
Та, неначе прокляті були,
Відбирало життя у них сили,
Наче гнаних до прірви тягли.
Сподівались, що сонце по зливі,
Відігріє і душу, і плоть,
Та скорботи і сліз довгі зливи...
Що поробиш?... Так хоче Господь.
Знаю точно, що ВАРТО пручатись,
Щоб життя не пройшло повз очей,
І не дати Фортуні загратись,
Серед довгих безсонних ночей.
Не боюся нікого й нічого,
Та, здається, різниці НЕМА,
Бо людина розгнівала БОГА,
І рахунки всі сплатить сама...
Вірю в те, що ще станеться диво,
Серце чистим промінням зійде,
І стражденний всміхнеться щасливо,
А ТВОРЕЦЬ в добру путь проведе.
Свидетельство о публикации №120011105228
Без віри жити неможливо.
Серйозна тема.
Вдало розкрита.
Сподобалось.
Алла Дядык-Кузнецова 12.01.2020 02:37 Заявить о нарушении
Просто А.К.
Андрей Королёв 7 12.01.2020 19:59 Заявить о нарушении
Несомненный успех Вашего поэтического творчества!
Щира Вам моя подяка за чудовий вірш!
З великою повагою до Вас,
Виктор Плут 24.05.2021 18:53 Заявить о нарушении