Н. Бидненко
Як скучили очі за світлом,
За небом, безхмарним і чистим,
Щоб сонце, мов квітка, розквітло,
Зігріло теплом променистим.
Та ось прокидаюся вранці
І мрії зраділі воскресли,
Бо хмари, негоди обранці,
Розтанули в сині небесній.
І виклично так, і нескромно,
Шалено весь обрій палає,
Неначе гігантська там домна
Нам сонце в ковші розливає.
***
Соскучились глазки за светом,
За небом безоблачным, чистым,
Чтоб солнце, как мак заалело,
Согрело теплом нас лучистым.
Но вот просыпаюсь я утром,
Мечты вы мои, вы воскресли!
Ведь тучи, ползущие хмуро,
Растаяли в сини небесной.
Удивительно так и нескромно,
Горизонт весь ярко пылает,
Как буд-то гиганская домна
Нам солнце в ковши розливает.
О погоде
© Copyright: Татьяна Маркова 3, 2020
Свидетельство о публикации №120011110242
Свидетельство о публикации №120011110242
Рецензии