Атанас Капралов. На мiнному полi

Атанас Капралов
НА МІННОМУ ПОЛІ

                Д-ру Йордану Нанчеву

Осінь тягне – доволі…
Стигне споменів сад…
Ти – на мінному полі:
ні – вперед,
ні – назад.

Ти б зберіг подобизну
ту,
що маєш нараз,
для початку вже пізно,
для фіналу –
не час!

В свар не втрапити б знову,
свар – для тебе чуже:
вже – занадто зразковий,
й не шалений уже.

Взір твій люб’ячий сяяв,
та любити не міг…
Скільки герців прогаяв!
Скільки ран застеріг!… 

Призвичаївся, видно,
до буденності днів,
хай в житті є й огидне –
гартувався
і жив!...

Та адреси і ролі
сплять в імлі далебі.
Просто в мінному полі
крила сняться тобі!

(авторизований переклад з болгарської — Любов Цай)

***


Оригинал:

Атанас Капралов
В МИННО ПОЛЕ

                На д-р Йордан Нанчев

Спъва порива есен…
Бърчи спомена хлад…
Сякаш в минно поле си:
ни – напред,
ни – назад.

Ще ти се да възкръснеш
с днешни фибри,
но не:
за начало е късно,
за финал –
рано е!

Да си гид към скандала
още правиш си труд:
вече – твърде нормален,
вече – не твърде луд.

Стреляш с поглед на влюбен,
ала влюбен не си…
Колко битки изгуби!
Колко рани спаси!…

Спазарил се под наем
с този опак живот,
мамиш своя хазяин,
пък си тук.
И – на ход!…

Ала всички адреси
спят в отвъдна мъгла.
Просто в минно поле си…
И сънуваш крила!