Вокзали - скільки ж бачили ви сліз,
А скільки радості в обіймах.
Перон, вагон, квиточок please,
І поглядом - сидіння вільні.
Вокзали - аж мороз по шкірі,
І як в кіно, лиш стукіт пар.
Гарячий чай і в небі сіро,
А ще пізніш яскрава star.
Вокзали вчать нас всіх чекати,
Когось з дороги, а хтось і в рейс.
І тільки фото нагадати,
Дозволить нам коханих face.
Пустий перон вокзал яскравий,
До себе в гості він приймав...
Морозчик градусів добавив,
І тепло знов від слова love.
®Руслан Дудак
Вокзали
© Copyright: Руслан Дудак 2, 2020
Свидетельство о публикации №120010906591
Свидетельство о публикации №120010906591
Рецензии