Спадок
Пройшли роки, минуло півстоліття,
І долі так змінилися в дітей.
Спочила мати, тато вже пішов з життя,
А в спадок хатка з перекошених дверей.
Поназ'їжджались, гомін, внуки грають,
А діти мов нерідні у дворі,
Лунають сварки, лайки, та не знають,
Не просто рідним дивитися з гори...
Маленька хатка, а земельки трішки,
І хлів старенький похиливсь давно.
Все як в дитинстві і в зеленках ніжки,
І мамине зосталося панно.
Зібрались в хаті четверо чужих,
Щоб розділити те, що є безцінним,
З них кожний впевнений в можливостях своїх,
Забувши про батьківський плід сумлінний.
А ось і все, розділене майно,
Ділили навіть непотрібне скельце.
Немає совісті, а щастя, де ж воно?
Коли в рідні немає навіть серця!
®Руслан Дудак
Спадок
© Copyright: Руслан Дудак 2, 2020
Свидетельство о публикации №120010906558
Свидетельство о публикации №120010906558
Рецензии