Стоїть світлина на столі,
Усміхненого тата й сина.
Іще недавно він в селі,
Радів життю я та дитина.
За мить змінилося життя,
Думки вже всі переплелися,
І промайнуло каяття,
А очі біллю налилися...
Іще один, лише один,
Зостався подих, далі вічність.
Як пити хочеться - Води...
Життя випробує на міцність.
У чорній стрічці на столі,
Усміхненого тата й сина,
Загиблого під час війни,
Зостався лише світлина.
®Руслан Дудак
Св тлина
© Copyright: Руслан Дудак 2, 2020
Свидетельство о публикации №120010906501
Свидетельство о публикации №120010906501
Рецензии