О, Господи, що діялось,
Боже, що творилось…
Не одного пасажира
Серце зупинилось.
А летіли й сподівались,
Що все буде добре.
Із життям за мить простились,
І пішли за обрій…
І чия вина у том?
Чом так мало бути?
Усвідомити не можу,
Таке не забути…
Хтось утратив маму, доню,
Хтось – тата, хтось – сина.
Попрощається із кимось
Не одна родина.
Та за що та Божа кара,
За які провини?
Чому нарід в катастрофах
І на війні гине?
Де відповідь цю шукти?
Чи може хтось знає?
Чом же люд наш таким чином
Світ цей покидає?
08.01.2020 р.
Пiшли за обрiй
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2020
Свидетельство о публикации №120010903243
Свидетельство о публикации №120010903243
Рецензии