Наснилося дитинство
В очах у якого, здається, втопилося небо
і болісно так защеміло на серці мені,
Бо очі такі були тільки, матусю, у тебе.
Сьогодні дитинство майнуло легким вітерцем,
Що пахне ромашками терпко і яблуні квітом,
Де мишка пірнула у скошені трави мигцем,
В долонях мені там сунички протягує Літо.
У рідній хатині в кутку образи в рушниках
і мисник старий,що від бабці дістався у спадок.
Так солодко спиться у мами мені на руках,
Вколисують сни дивовижнi мотивами згадок
А після дощу мию ніжки в густих споришах,
В малиннику ягоди стиглi знайду й поласую.
Втікаю від півня, (злякалась, аж в п’ятах душа),
Загнав на веселку, над свiтом на нiй балансую.
Сьогодні дитинство до мене прийшло уві сні ,
Скупало в чар-зiллi, повело у ту диво-казку
Де так безтурботно і затишно було мені,
Де мама на п’яльцях гаптує мені свою ласку.
Свидетельство о публикации №120010500879
ПОЭТ – ВСЕГДА ПОЭТ…
Мы уйдём, как уходит каждый,
На земле отслужив свой век.
Кто оставит кораблик бумажный,
Кто осилит вершину Казбек.
Что оставит поэт невеликий,
Если громкого имени нет –
Тонкий сборник творений безликих?
Стих один, но на множество лет?
Может быть, позабудется имя,
Может, станет всё наоборот…
Откровеньями сердца своими
Он продолжит по жизни полёт.
Людмила КУДРЯВЦЕВА
Людмила Кудрявцева Тирасполь 21.03.2020 13:22 Заявить о нарушении