Я та душа,що ожила,
від довгого страшного сна.
Я чую шепіт зірочок,
я той стук сердця,що не змовк.
Згадаймо разом, в чому сила.
Чому дружина вже не мила?
А як що мила,то за що?
За те,що любить під дощом.
Жінки-квітки своєй землі,
дубами є чоловіки.
Весь світ навколо то зразок,
знайди себе через куток.
З кутка
© Copyright: Людмила Мяун, 2020
Свидетельство о публикации №120010407490
Свидетельство о публикации №120010407490
Рецензии