Моє прекрасне Янголя,
кому ти нині за дитинку?
Пливе у всесвіті Земля,
пливе не знаючи спочинку...
я думала,- вона зійдЕ
невІдомо куди з орбіти...
але тебе нема ніде,
а сонце все ж так само світить.
Сади духмяно зацвіли
і рясно яблуні вродили...
ми наче спаяні були,
тому мені і бракне сили.
Ти серед Янголів-братів,
чи повернувсь в реальність нашу?
В якім із безлічі світів
вселенське зло любов*ю в*яжеш?
Моє кохане дитинча,
маленька зірочка прекрасна,
хай де горить твоя свіча,-
в моїй душі вона не згасне...
Не згасне...
© Copyright: Ева Сокол 2, 2020
Свидетельство о публикации №120010203246
Свидетельство о публикации №120010203246
Рецензии