* * *
А ти пішов, як кажуть - "по-англійськи".
Щемливо в серце вересень дихнув.
Зімкнувся на очах твій шлях неблизький
І місяць в хвилях ночі потонув.
Твої пісні вже виспівало поле,
А я ще марю спомином весни.
Вже й паморозь засклила видноколи...
Навіщо ж тебе кличу в свої сни?
В думках до тебе лину - та й не знаю,
Яким богам молитися іще.
На жаль - минуле час не зупиняє,
Та не вщуха нудьги моєї щем.
А ти пішов. І навіть на прощання
Ні слова не промовили вуста...
Кружляє листячко на холоді останнє
І тихим смутком душу пригорта.
***
© Copyright: Валентина Осипенко, 2019
Свидетельство о публикации №119123009483
Свидетельство о публикации №119123009483
Рецензии