Прозора та срібляста мережна павутина
Так ніжно огортає сьогодні дня початок
Неквапно , поступово зими безмірний статок
Із срібла по сніжинці все сипле без упину
Нам нікуди подітись від мерехтіння цього
Ах очі засліпило під сонячним крилом
Можливо заховатись під кришталю мостом
Як у забутій казці – повернення додому
Мереживо кришталю здається теплим дуже
І відігріти може промерзлі наші душі
Якщо звичайно душі до Світу відкривати
А не ховати марно надії й сподівання
Під дивним і оманливим , під покривалом стужі
Тоді і будуть в холод сніжинки розцвітати
***
© Copyright: Лариса Опанасенко, 2019
Свидетельство о публикации №119122904133
Свидетельство о публикации №119122904133
Рецензии