Ми вирішили дочекатись снігу.
Ми скучили за снігом, чом би й ні?
Забули ожеледицю і кригу.
Воліли візерунків на вікні.
Казали одне одному: «Він буде!».
Усміхнено дивилися крізь скло,
на парасолі – їх тримали люди,
і все, що ще не сніг, до ніг текло.
Ми так чекали, та не дочекались.
Сон виявився більш близьким, ніж сніг...
А вранці – білий, чистий і ласкавий –
сніг винувато ластився до ніг...
Ми вирiшили дочекатись снiгу
© Copyright: Миклош Форма, 2019
Свидетельство о публикации №119122800839
Свидетельство о публикации №119122800839
Рецензии